Імпресіоністичний живопис у творчості Віктора Бєлова: життєве покликання

З нагоди 100-річчя з Дня народження видатного українського криворізького художника Віктора Омеляновича Бєлова!

Відкрий очі, перед тобою природа; відкрий серце, перед тобою життя.

Е. Золя

З книги “Віктор Бєлов – Художня слава Кривого Рогу”, 2019р. Віталій Лис
Ім’я Віктора Омеляновича Бєлова – в ряду великих художників Криворіжжя, що складають славу і гордість українського живопису. Його художні твори – невід’ємна частина духовного багатства української народу, безцінний вклад майстра у скарбницю реалістичного живопису 20 сторіччя. Вписавши нові сторінки, він надав йому «бєловський» широкий розмах, силу імпресіоністичного змісту й досконалість художніх форм.

Віктор Омелянович Бєлов не зупинявся в своїх пошуках, доки не знаходив самостійного вирішення творчих завдань, необхідних передати глядачеві своє внутрішнє бачення симфонізму природної краси, її унікальність, багатогранність й єдність з людиною. На цій основі виник його індивідуальний почерк, його висока майстерність.

Познайомився я з художником Віктором Омеляновичем Бєловим восени 2003 р. завдяки батькові Дмитру Сергійовичу, який вже був з ним знайомий, придбавши кілька його робіт. У найближчих родичів була святкова дата і перебравши кілька варіантів традиційних подарунків, я вирішив піднести їм незвичайний подарунок, – картину. Справжні картини на той час рідко дарували, а хотілося зробити якийсь незвичайний, винятковий подарунок. На той час я мало розбирався в картинах, знав лише кілька імен криворізьких художників.

За порадою батька, домовився про зустріч з Віктором Омеляновичем, знаючи про нього всього лише, що це відомий художник. Майстерні криворізьких художників розташовувалися тоді на 173 кварталі, в будівлі колишнього дитячого садка. Була там і досить велика майстерня Бєлова. У призначений час, я підійшов до майстерень, де працювали, як я пізніше дізнався, багато відомих криворізьких художників. Відчуженість, потерті стіни та обдерті підлоги не викликали позитивну емоцію у людини, яка відвідала це місце вперше. Але про непрезентабельний вигляд я практично відразу забув, опинившись в майстерні, де працював Віктор Омелянович.

Майстерня, швидше за все, нагадувала склад: по периметру біля стін, лежало багато великих і не дуже картин, шматки ватману, підрамники та фарби доповнювали інтер’єр. Ближче до вікна стояв масивний мольберт, з якоюсь незакінченою роботою. У зовнішності Віктора Омеляновича, який зустрів мене, відразу вгадувався художник. Його відкрите обличчя, трошки втомлений, але прямий погляд, лагідна усмішка, – розташовували до себе відразу. Ми потисли один одному руки. Розповівши про бажання придбати пару його робіт, я виклав прохання до художника, щоб він сам щось порадив. Анітрохи не здивувавшись, художник з привітністю став пропонувати кілька робіт, виставляючи їх на огляд в добре освітлення, біля вікна.

Що то були за роботи! Кримські та седнівські пейзажі, вони відразу зачаровували, притягували й перехоплювали подих, – на тебе, то віяло соленим морським прибоєм, то ти розчинявся в осінній самоті седнівських полів. Вони дотепер стоять у мене перед очима! Я як міг, висловив своє захоплення картинами. Одне мене в них бентежило, це їх розмір, – більше метра в довжину і ширину. Я не звик до таких величезних, як мені тоді здавалося, полотнам.

Мета була придбати невеликі роботи, по можливості натюрморти з квітами. Висловивши таким чином своє побажання, я допустив велику помилку. Віктор Омелянович, як-то дивно глянувши, порекомендував подивитися серед тих, що стояли біля стін картин і практично вже не приділяв мені увагу. Така зміна в ставленні дуже мене засмутила, і я як міг, намагався розговорити художника, але все було марно, все виходило зім’ято і натягнуто. Наспіх вибравши дві невеликі роботи з квітами, я розплатився, попрощався і пішов з твердою впевненістю більше сюди не приходити.

Так воно і вийшло, Віктора Омеляновича я вже більше не побачив, він незабаром захворів і його не стало. Відтоді пройшло багато часу і озираючись назад, я дуже часто згадую про цю зустріч. З сумом згадую про втрачену можливість ближче пізнати художника, дізнатися більше про його творчість і долю. Шкодую про втрачену можливість придбати два шедеври запропонованих самим Бєловим, картаючи  себе за легковажність, поверховість і дилетантство. Але звідки мені тодішньому молодикові було знати, що це був за художник, що це був за геній, що це був за титан? Тільки з часом, цікавлячись його творчістю, збираючи в бібліотеках, архівах, де тільки можливо інформацію про його життя і творчість, я лише не набагато наблизився до розуміння загадки його таланту. Втім, це не можливо, як і не можливо розгадати таємницю природи, яку Віктор Омелянович так яскраво писав у своїх картинах. Тому що це диво, диво картин великого Художника!

Життя Віктора Омеляновича Бєлова, – приклад історії незламного українського духу. По життю йому міцно діставалося – голодомор, участь у другій світовій війні, важке поранення. Його життя про незламність і силу духу, а ще це історія про те, що у нього була Мрія. Він не зневірився, не опустив руки й роками щоденної праці та навчання докладав всі зусилля для досягнення своєї Мрії, — мрії стати Художником. Шлях до мистецтва був довгим і важким, і тільки пристрасна одержимість мистецтвом, виняткова наполегливість, працездатність доведена до трудоголізму, допомогла йому здолати всі труднощі.

Бєлов, розвідник, який неодноразово був поранений, – як ніхто, цінував життя, цінував кожен момент свого життя на цій землі. І він був безмежно закоханий в навколишній світ, в красу рідної України. Любив красу і простори рідного міста, поважав і цінив людей, які тут живуть і працюють. І що саме головне, — у його живопису немає темряви, песимізму, зневіри, самотності, замкнутості і безвихіддя. Його живопис світлий, оптимістичний, бадьорий, наповнений життям, дією, повітрям, простором. Дзвінка радість життя звучить у кожній картині! Живопис Бєлова повністю імпресіоністичний! А ще його живопис по криворізькі міцний і впевнений у собі, веселий та по козацькі завзятий, а по духу, — як український гопак у живопису видатного українця Іллі Ріпина, – просторий та величний! 

Нізький уклін Вам Віктор Омелянович за Ваше Життя, Вашу Творчість, Ваш Світ Краси і Прекрасного!