15 квітня 2023 року — виповнюється 100 років від дня народження видатного художника України та Криворіжжя Григорія Шишка!
Уривок з книги «Художня слава Кривого Рогу. Промисловий пейзаж Криворіжжя у творчості Григорія Шишка» Лис В.Д., 2019 р.
«Творчість художника Григорія Гордійовича Шишка (1923 – 1994 рр.) була широко відома в Україні при його житті. Він був учасником численних міських, обласних, всеукраїнських виставок. Художник працював в жанрах пейзажу, натюрморту, тематичної композиції. Живописець створював полотна про природу України, виконав ряд композицій на теми її історії та культури. Але в образотворче мистецтво він увійшов саме як провідний майстер індустріального пейзажу. Промислова тематика не була домінуючою, талант Шишка був неперевершено багатогранний, але вона стала однією з магістральних ліній творчості художника, особливо в 1960-1970-тих роках. Пояснення цьому факту крилося в сприйнятті художником світу, як діалектичного, взаємного, гармонійного поєднання навколишньої природи з ареалом проживання людини. «Багато років віддав я індустріальному пейзажу. Через нього глибше зрозумів і людину, і саме життя» (З інтерв’ю художника «Чи легко намалювати пейзаж», криворізька газета «Червоний гірник» від 20.12.1987р. (автор Г.Гусейнов).
Звернення Г.Шишка до індустріальної теми було обумовлено не тільки характером часу, але й іншими факторами. Перший з них – місце його проживання. З 1930 року він з сім’єю проживає в Кривому Розі – краю потужної гірничорудної та металургійної промисловості. Промисловий пейзаж на Криворіжжі, як прикмета ландшафту мало досліджувався активно до Г.Шишка. Тому природно, що його зацікавила ця тема. «Я повертаюсь у Кривий Ріг (після закінчення Одеського худучилища). Що малювати? Хтось підказав: ніде більше немає таких індустріальних пейзажів. Я спробував. І… це вирішило мою долю. Шахти, кар’єри. Люди нашого краю. Словом, моя тема – Криворіжжя».
В результаті криворізькими художниками, які працювали над індустріальною темою з 1960-х років, в 1970-і роки була створена власна школа індустріального живопису.
Друга причина, яка спонукала Г.Шишка зайнятися цією темою і досягти в цьому напрямку серйозних успіхів, полягала в особливостях внутрішнього складу художника. Він поєднував у собі раціональне та емоційне в таких пропорціях, що сильне враження від натури потім перероблялося в художні образи. Висловлювання Г.Шишка щодо його сприйняття живої природи й творчої праці в індустріальній тематиці підтверджують цю думку: «Здавалося, де тут взятися поезії? А вона є. Ще й скільки її! А які незвичайні кольорові рішення диктує індустріальний пейзаж!».
Схильність до всього незвичайного, романтичного відповідало його внутрішнім захопленням ще і технічним прогресом. Гігантські індустріальні об’єкти, що будувалися на Криворіжжі, разюче відрізнялися від традиційної міської архітектури та природного середовища. Молодого художника хвилювала естетика нового часу, яка виявлялася в архітектурі й дизайні шахт, кар’єрів, заводів та інших технічних споруд. Безумовно можна вбачати тут і вплив Одеської художньої школи, як школи авангардного мислення, яка значно вплинула на формування його світовідчуття.
У роки формування Г.Шишка як художника, його творчі устремління ще й повністю збігалися з завданнями часу. Індустріальний живопис був актуальний не тільки для радянського керівництва, але й для суспільства загалом. У 60-ті роки 20 ст. сприйняття світу було мажорно-патетичним – розбудова країни після руйнівної світової війни, перший політ людини в космос, так звана «хрущовська відлига». Художник шукав актуальні теми, які були необхідні часу і головне близькі до нього за людськими та мистецькими параметрами. Саме індустріальний пейзаж давав відповідь на ряд життєвих питань, де розв’язувалась актуальна задача зв’язка мистецтва з життям.
Важливою прикметою нового часу для Г. Шишка стає інтенсивний розвиток у Кривому Розі гірничорудної індустрії, якій, на його думку, судилося змінити вигляд звичайного пейзажу.
Художник все життя писав види промислових районів міста. Тому полотна даної тематики випробували на собі численні експерименти живописця в галузі художньої форми. Він сам визнавав, що саме індустріальний пейзаж сформував його естетику. За своє життя Григорій Шишко об’їздив багато районів гірничорудної промисловості міста, багаторазово бував на гірничорудних кар’єрах, рудовидобувних шахтах, різних металургійних виробництвах; особисто випробував труднощі, пов’язані з роботою на них.
Творчий шлях Г.Шишка починався в післявоєнний період, коли промисловий пейзаж набував дещо інші риси в порівнянні з 1930 – 1940 – ми роками, коли він розвивався відокремлено, самодостатньо. У 50-60-ті роки 20 ст. індустрія не тільки змінила вигляд пейзажу, але й злилася з ним, створивши оновлений, багато в чому незвичний для прихильників «чистого» пейзажу ландшафт.
Перші індустріальні пейзажі Г.Шишко почав виконувати саме в ці роки. В 1964 році його з перших художників на Криворіжжі прийняли до Спілки художників СРСР. І на мою думку саме інтенсивна розробка індустріальної тематики посприяла цій значущій події.
Кар’єри
На першому етапі творчості живописця особливо приваблювали види кар’єрів і шахтних рудників. Підсумком яскравих вражень стане ціла серія живопису на цю тематику. Ця робота – результат багатьох поїздок по рудниках та шахтах. Він малював і гігантські чаші відкритих родовищ, і бурові машини, і шахтні копри; спілкувався з робітниками та інженерами, багато раз спостерігав за роботою в різний час доби, намагався більше замалювати й підсумовувати свої враження.
Типове для тих років полотно, умовно назвемо його «Кар’єр» (оскільки їх в його творчості багато), побудовано за законами традиційного живопису, що передбачає попереднє створення численних етюдів, ескізів і, як підсумок, самого твору. Досить часто таке полотно поєднує елементи фрагментарного і панорамного пейзажу.
Для Г. Шишка характерні два типи зображення кар’єру, умовно розподілимо їх на: перший – зображення «знизу-вверх», вертикальна панорама; і другий – зображення «зверху-вниз», горизонтальна панорама.
Композиція пейзажу першого типу представлена високою лінією горизонту, в якому небо дано лише вузькою смугою, земля ніби підіймається назустріч глядачеві, і простір розвивається вгору. В картині такого плану описується кольорове багатство залеглої породи, з грою світла чи без, в залежності від часу дня, і є основним зображенням картини. На другому, дальньому плані, йдуть промислові будови – шахтні копри, дробильно-сортувальні фабрики, склади та ін., що по замислу автора, дозволяє вписати індустрію в природу, як невіддільну частину пейзажу.
Простір при такому художньому рішенні надзвичайно ущільнюється і практично розвивається не по горизонталі, а по вертикалі – вгору. Такий тип перспективи розкриває пластичну і змістовну ідею картини, яка говорить про те, наскільки велика і різноманітна природа, земля. Гірські породи своїм кольором і фактурою нагадують мальовниче полотно з мозаїчним панно.
Як правило, в таких типових картинах Г. Шишка, на першому плані йде невеличка вузька дорога, яка веде до центру картини, де одноманітний ритм вибухає зигзагоподібним рельєфом в центрі полотна, йде перепад скелі й вихід породи, яка контрастує на горизонті з промисловими будовами і яскравим небом. Верхні просторові плани вирішені зовсім поверхнево. Але перший план з відвалами руди вирішено тривимірно завдяки тому, що відвали підкреслені смугою світла. Промислові будови вимальовані на тлі неба, показані з урахуванням світло-повітряного середовища. Єдина в цілому колористична система полотна розбивається на рожеві, бузкові, темно-зелені, коричневі, бурі, жовтуваті й попелясті колірні стрічки, відповідно геологічним пластам та грі світла.
Відмінністю першого типу картин «Кар’єр» є відносна фрагментарність наданого матеріалу, погляд зблизька, наближення зображуваного предмету до глядача.
Художник працює в імпресіоністичній манері, що відповідало не тільки отриманим навичкам в Одеській художній школі, але й внутрішньому світосприйняттю художника. Тому основними виразними засобами живопису був колорит і прийом роздільного мазка. Завдяки саме цьому художник передає колірне багатство природи та вібрацію повітря. Колорит картини будується на контрасті червонувато-коричневих і жовтих тонів промислових об’єктів з голубим на горизонті небом. Густа барвиста маса підсилює відчуття різноманіття колірних відтінків.
Зовсім інші завдання вирішує другий тип «Кар’єру». Тут вже присутній масштаб, розмах. Композиція стала більш простора, набагато цікавіше, динамічніше, фактура живопису енергійніше. Вид рудника «з верху» захоплює різноманітними поєднаннями обрисів горизонтів рудника, робочих машин, потягів, ліній електропередач, ефектних клубів диму і пари.
Тут ми зустрічаємо горизонтальну композицію зі сплощеним простором, з планами, що розвиваються відносно площині полотна. Художнє рішення не настільки стилізовано, як у першому типі кар’єру, тому в полотні більшою мірою відчувається подих життя. Манера покриття великих площин полотна широким пензлем, а частіше мастихіном, дозволили автору передати враження суворих трудових буднів на рудниках. Введення в монотонну горизонталь композиції стовпів ліній електропередач, екскаватора, рухомого потяга пожвавлюють загальне рішення, роблять його активніше. Ритміка, як і метричне співвідношення частин картини, стають найважливішими формотворними константами композиції.
В цілому можна констатувати, що художник намагався максимально передати всю повноту, масштабність промислового об’єкта, вирішуючи зображення індустріального пейзажу в рамках реалістичного панорамного пейзажу. У самому художньому рішенні полотна простежувалося прагнення до складних композиційних побудов, здатних передати динаміку і напруженість, властиву праці на великих промислових об’єктах.
Цікаво спостерігати на полотнах художника за розвитком розробки кар’єрів в часовому просторі. На ранніх картинах ми бачимо тільки один-два горизонти, ще відсутні глибинні багаторівневі чаші рудників, які ми звикли бачити сьогодні. Ще йдуть розкривні роботи, видно працюючи шахтно-бурові машини, на горизонті ще не відселені сільські хати, відсутні промислові об’єкти. З часом картина змінюється, художник зображує розвиток кар’єру в динаміці, і це підкреслює не тільки художню, але й історичну цінність його картин.
В інших промислових пейзажах початку 1970-х років автор ставив кожен раз нові сюжетні завдання, це дозволяло йому створювати різноманітні пластичні варіації однієї теми.
Зазначимо, що початок 1970-тих років у творчості Г. Шишка постає продовженням пошуків нових художніх і композиційних форм, розпочатих у другій половині 1960-х років. Художник постійно ескпериментує, виконує безліч етюдів, замальовок з різних точок зору та у різний час дня. Після великої роботи з узагальнення та стилізації натурного матеріалу Шишко домігся такого ступеня переконливості пластичного рішення, що його картини й зараз сприймаються як нове слово в області індустріального пейзажу. У цей період художник остаточно утвердився в думці про необхідність створити синтетичний образ індустрії у світі людини.
Результатом пошуку нових композиційних форм можна вважати синтез проведеної роботи над типами кар’єрів у створені іншої серії картин, з умовною назвою «Ріка життя». Відзначу, що ця класифікація умовна, неофіційна і зроблена автором цієї книги тільки виходячи з аналізу творчості художника. Відзначу також численну етюдну розробку даної тематики, що свідчить про чималий інтерес і намагання художника максимально повно розкрити свій задум. Узагальнено, відмінність «Річки» від «Кар’єру» першого типу полягає в присутності замість дороги – річки, яка веде до центра картини, і замість кольорового багатства породи кар’єру – кольорове багатство навколишньої природи й середи проживання людини. Верхній план картини, лінія горизонту, практично залишалася без змін – промислові будови. Відмінність полягає в зображені «Річки» як картини другого типу «Кар’єру» – тут присутній вид «зверху», присутня масштабність зображеного пейзажу, простір.
Осмислення своєї творчості, постійні роздуми над формою і змістом своїх картин привели художника у творах «Ріка життя» і не тільки, до діалектичного поєднання світу промисловості, світу природи, світу людей. Живописець знаходить модуль переходу від бездушності та відчуженості зовнішнього вигляду промислового пейзажу, до його одухотвореного сприйняття і зображення, яке без Людини, без її Домівки неможливо…».
«…У 1992 році британка українського походження Тамара Демиденко (уродженка Кривого Рогу), власниця галереї «Danusha Fine Arts» (Лондон), запропонувала Г.Шишку представити його картини у Великобританії. Розпад Радянського Союзу, становлення молодої незалежної України, як наслідок – державі вже було не до проблем художників, вони залишились без будь-яких гарантій на роботу і заробітну плату. Оформлювальні замовлення підприємств пішли в минуле, безробіття стукало в двері. В цій новій економічній ситуації художникам потрібно було виживати, шукати нові можливості заробити. Григорій Гордійович не знайшовши ні підтримки у складні часи, ні розуміння у суспільства унікальності та багатства його творчості, додайте до цього і значні проблеми зі здоров’ям, дав згоду на вивіз більшості своїх творів за кордон до Великобританії.
З 1993 р. у Європі було проведено понад 150 виставок Г. Шишка! Найбільш визначні виставки: 1995 – «Сучасне українське мистецтво. Імпресіонізм і реалізм» галерея Hanover Fine Arts, Единбург (Великобританія); 2001 – виставка в легендарній «Молл-Геллеріз», Лондон (Великобританія); 2005 – виставка «Колір руди», Ейр-Геллер, Лондон (Великобританія); 2007 – виставка в штаб-квартирі ООН в Женеві (Швейцарія); 2012 – виставка в Європейському парламенті, Страсбург (Франція).
«Financial Times» від 8 грудня 2005р:
«Сталевий магнат Лакшмі Міттал купив п’ять картин Григорія Шишка з видами “Криворіжсталі”, українського сталеливарного заводу, пише Клей Гарріс. Картини будуть добре поєднуватися з самим сталеливарним комбінатом, який “Міттал” купує за 4,8 мільярда доларів (2,8 мільярда фунтів). Картини були частиною нещодавньої виставки в галереї «Air Gallery» (центральний р-н Лондона Mayfair) за декілька хвилин ходьби від головного офісу Міттала на Berkeley Square. Міттал не встиг особисто відвідати галерею, але відправив представника. Так само зробив і його син, Адітія Міттал. Обидва агенти виявили, що вони мають однакову місію. Але ніякої шкоди не було зроблено. Тамара Демиденко, власник галереї, була в захваті від продажу п’яти картин для корпоративних офісів “Міттал”».
Виставка Г. Шишко в Лондоні: краса в потворстві. Юрій Кушко, Бі-Бі-Сі, Лондон, 23 листопада 2005p.:
«Цими днями у Лондоні відбувається виставка українського живопису, присвячена річниці Помаранчевої революції. Власне це само по собі – значуща подія, бо не щодня українські митці виставляються в центрі Лондона, в одній з найпрестижніших галерей. Ну, а крім того, проведення цієї виставки стало запізнілим визнанням таланту маловідомого за життя криворізького митця Григорія Шишка.
Якби не лондонські краєвиди за вікном галереї, то можна подумати – що потрапив у Кривий Ріг. Терикони, шахти, металургійні печі, а там далі – типові українські хати з садочками… Все це постає на полотнах Григорія Шишка, понад два десятки яких представлено нині британській публіці. Виставка отримала назву “Колір залізної руди”.
Втім, саме ця тематика привабила спонсора виставки – базовану у Донецьку компанію “Систем Капітал Менеджмент“. З цим припущення погоджується представник компанії Джок Мендоза-Вілсон, керівник відділу зв’язків з громадськістю: “Абсолютно так і є. Гадаю, що твори Григорія Шишка демонструють, що він знайшов внутрішню красу у міських індустріальних пейзажах, і спромігся показати її в своїх роботах. Його кольорова гама й імпресіоністський стиль допомогли у новий спосіб подати індустріальний ландшафт,- близький для всіх нас, хто працює на промислових об’єктах Східної України.”
«Модерністська імпресіоністична Україна». Рубрика «Коротко», газета «День» (Київ, Україна) 24 травня, 2012:
«Позавчора у Європейському Парламенті (Страсбург), за спонсорством «Систем Кепітал Менеджмент» («SCM»), було представлено роботи криворізького художника Григорія Шишка. Виставка творів українського художника-імпресіоніста (присвячена ЄВРО-2012) немов переносить глядачів у подорож нашою країною: захопливі ландшафти та могутній промисловий спадок оживає на простих, відкритих та наповнених енергією картинах Григорія Шишка (1923—1994 рр.). Цілу серію робіт художник присвятив криворізьким залізорудним рудникам. У його роботах шахта залишається постійним рефреном, незмінним у будь-який час року й доби на тлі тривожної нестійкості в житті особистості й країни. Протягом десятиліть ця шахта була для Григорія Шишка темою й героєм його найоригінальніших і найбільш пам’ятних робіт… Художник глибоко й зворушливо передав поезію, яку йому вдалося роздивитися за неестетичним і часом потворним фасадом. Досліджуючи цю тему, Григорій Гордійович створював власну течію в модернізмі.
Вернісаж відкрив директор з інвестицій та міжнародних відносин СКМ Джок Мендоза-Вілсон разом з Девідом Кемпбелл-Баннерманом, членом Європейського Парламенту, ведучим був Костянтин Єлісєєв, представник України в ЄС».
«…Він писав легко, невимушено, ніби граючись, створюючи художній світ Природи, Людини, Індустрії. Він був незмінно вірний своїй любові до рідного краю, його історії, його людей. Григорій Шишко все життя утверджував активне ставлення до навколишнього світу, який не тільки був для нього невичерпним джерелом естетичної насолоди, а й могутнім чинником збагачення, возвеличення Людського духу. Низький уклін Вам Григорій Гордійович за Ваше Життя, Вашу Творчість, Ваш Світ Краси та Прекрасного!»
Шишко Григорій Гордійович
