Майбутньому присвячується…

КРИВОРІЗЬКИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ

Майбутньому присвячується…

Лис Віталій Дмитрович

Редактор сайту, автор книг «Художня слава Кривого Рогу»

 Париж Помпіду

У Парижі три великих художніх музея - Лувр (класика), Орсе (імпресіоністи) і Музей сучасного мистецтва - Помпіду. Помпіду стало загальним іменем, символом сучасної культури і новаторства. Але мало хто сьогодні згадує, що ім'я найбільшого музею сучасного мистецтва світу дали вдячні французи на честь свого прем'єр-міністра (1962-1968) і президента (1969-1974) Жоржа Жан Раймона Помпіду (1911-1974). Жорж Помпіду - яскрава історична особистість, великий шанувальник мистецтва, чудовий літературознавець, вчитель словесності і по-сумісництву - один з французьких президентів. За роки його правління активний розвиток отримали економіка і промисловість. На території країни було побудовано велику кількість музеїв, галерей, театрів. Головним його дітищем став багатофункціональний Центр Помпіду, центр сучасного мистецтва, який зібрав в одному місці десятки культурних напрямів. Саме завдяки Помпіду в 1969 р., коли він став президентом, було прийнято рішення про будівництво нового багатопрофільного культурного центру. Прийняте рішення дало новий імпульс до розвитку ряду різних проектів, які об'єднали в новому центрі Громадську бібліотеку, Музей сучасного мистецтва, а також Центр сучасної музики. В даний час Центр Помпіду приймає від 3,5 до 3,8 мільйона відвідувачів в рік і є третьою за відвідуваністю культурною пам'яткою у Франції після Лувру і Ейфелевої вежі.

Є в селі Пархомівка

Художній музей - це візитна картка будь-якої країни і будь-якого міста, це імідж країни і міста. В Україні художні музеї є в кожному великому місті, але немає його в місті Кривий Ріг, - восьме за чисельністю місто країни, а з агломерацією - понад мільйон людей!

Більше того, Художній музей є в селі Пархомівка Харківської області, заснований в 1955р учителем історії Опанасом Федоровичем Луньовим. В село Пархомівка приїжджають подивитися на зібрання заснованої їм художньої колекції (Рембрандт, Гоген, Ван Дейк, Пікассо, Рєпін, Шевченко, Айвазовський, Малевич) поціновувачи мистецтва з усього світу! Прекрасний приклад того, що лише треба мати бажання і волю, щоб досягнути поставленої мети.

Можливо соціальна і економічна проблематика сьогодення не сприяють популяризації і розвитку художньої культури, але складні часи були і будуть завжди, і завжди найдуться сьогоденні проблеми. Та влада, яка буде спроможня реалізувати цей проект, створення художнього музею в Кривому Розі, увійде навічно в історію, фактично вона буде засновницею нашого міста. І в історії, а саме Художній музей буде уособлювати історію, буде зазнечено, що саме в такому-то році, при такій-то владі, було засновано Історію, було засновано Художній музей.

Художній музей Кривого Рогу

Місто вважається містом коли в ньому є культурні атрибути, в першу чергу Театр і Художній музей. Досить не має зрозумілої відповіді, чому при радянській владі в Кривому Розі не був збудований і відкритий Художній музей? Потужний промисловий комплекс державного союзного значення, великі інвестиції у розбудову інфраструктури міста (театр, музучилище, цирк, палаци культури у кожному районі), населення  - 800 тис. людей і відсутній Художній музей. Чи робітничому місту ні до чого Художній музей? Ще й Художній музей? До речі про роль особистості в історії. Мало хто сьогодні може згадати ім’я керівника Кривого Рогу у 1960—1970 роках. Але вдячні нащадки своїх країн і міст будуть завжди пам’ятати імена Жоржа Помпіду і Опанаса Луньова, тому що, саме завдяки їм були створені, в тіж самі роки, культурні символи своїх міст - Художні музеї.

Взагалі навіщо цікавитись, вивчати, тратити час на художнє мистецтво?

Відповідь лежить як в площині естетично-індивідуального, так і в площині цивілізаційно-суспільного.

Відвідуючи музеї, виставкові зали і галереї ми долучаємося до світу прекрасного. Ми вчимося розуміти, бачити, вбирати в себе красу, яка потім стає частиною і нашого звичайного життя. Високохудожні картини дають людині ні з чим незрівнянну радість і задоволення, підвищують настрій, знімають втому і емоційну напругу. Вони змушують людину переживати, співчувати, гармонізуючи внутрішній світ і взаєморозуміння з оточуючими. Вони формують інтелектуальні та моральні якості, стимулюють творчі здібності, сприяють успішній соціалізації.

Давно встановлено що традиційна освіта яка б прекрасна вона не була, все ж «видає» людину старої формації, фахівця «вчорашнього» мислення. Але для того, щоб стався якісний стрибок суспільства в своєму розвитку, потрібен якісно нова людина. Вчені пишуть для вчених, інтелект суспільства збагачують і рухають вперед тільки митці - художники, скульптори, поети, письменники, композитори. Щоб у соціуму з'явилося свіже, нестандартне мислення, щоб наука, бізнес, технічний прогрес в цілому просувалися вперед, суспільство повинно розширювати свої гуманітарні коридори. І саме художнє мистецтво виступає тут на передній план.

Тому так важливо зберігати, вивчати, популяризувати творчість визнаних художників-майстрів України вцілому і нашого міста зокрема.

Григорій Синиця, Григорій Шишко, Віктор Бєлов, Віктор Корольчук, Олександр Васякін, Дмитро Грибок, Степан Головатий, Іван Авраменко, Петро Ситник – слава і гордість художнього Кривого Рогу. Кожне ім’я вписало золоті сторінки в культурний розвиток не тільки Криворіжжя і України у другій половині 20 століття, але багато з них стали надбанням і світової культури.

Основна місія Художнього музею в суспільстві - трансляція культурних традицій, утвердження художніх цінностей в свідомості людей, в їх світогляді, які, в свою чергу, так чи інакше, втілюють засвоєні цінності в різних сферах своєї діяльності.

Художні цінності, які зберігає музей, з одного боку, виступають засобом культурного обміну в міжнародних відносинах, з іншого - вони акумулюють унікальність національної культури, - є найважливішим об'єктом національної ідентифікації, сприяючи соціальній консолідації та інтеграції суспільства.

Тому Художньому музею є місце в нашому житті. Культурна спадщина, яка зберігається в музеї, - формує людину, зберігає традиції, показує життя нашого народу. Тим більше в наш, непростий час, коли так необхідні молодому поколінню речові докази, того шляху, який пройшов наш народ, гордість приналежності до цього народу і щастя, що ти живеш тут і зараз - в цій прекрасній країні з великим минулим, і я переконаний, прекрасним майбутнім, - і радості, що ти можеш бути продовжувачем культурних традицій нашого народу.

Художній музей, як суспільний проект

Умовно всі художні музеї України можно поділити на три рівні:

  • першого, загальнодержавного (і європейського) рівня, найбільші і найстаріші – утворені до Радянського періоду або на його початку і масимально сформовані: Націона́льний худо́жній музе́й (Київ, 1904р.), Харьківський ХМ (1805-1920), Одеський ХМ (1899), Дніпровський ХМ (1914), Львівська національна галерея (1907), Полтавський ХМ (1919); відносно «вузькопрофільні» Миколаївський ХМ (ім. Веріщагіна, 1914), Феодосійська галерея (ім. Айвізовського, 1880), Музей західного і східного мистецтва (Одеса, 1920), Музей Ханенків (Київ, 1917-1919), Київська картинна галерея (1922), Севасто́польський ХМ (1927);
  • другого, державного і обласного значення, створені переважно у радянський, до і в основному післявоєнний (1945) період відбудови країни і інтенсивної промислової розбудови 1960-70х рр: Кропівницький ХМ (1921-1965), Бердянський ХМ (ім. Бродського, 1930), Донецький ХМ (1939-1960), Горлівський ХМ (1959), Закарпа́тський ХМ (ім. Бокшая, Ужгород, 1948), Запорізький ХМ (1971), Луцький ХМ (1973), Івано-Франківський ХМ (1980), Краматорський ХМ (1967), Луганський ХМ (1944-51), Яготинська картинна галерея (Київ. обл, 1983), Хмельницький ХМ (1986), Вінницький ХМ (1987), Чернівецький ХМ (1988), Тернопільський ХМ (1991) – коллекції в основному сформовані на базі дореволюційного та радянського російсько-українського живопису; створювалися, як «зверху» (за радянських часів у кожному обласному місті повинен бути художній музей) так і з ініціативи знизу (місцевих керівників, громад); характерно, що фонди у цей період формувалися за рахунок фондів всього Радянського Союзу (у т. ч. Ермітажу, Третьяковки);
  • третього рівня, сучасні, створені за часів незалежності України: Музей сучасного мистецтва України (Київ, 2005), Мистецький арсенал (Київ, 2006-2007), PinchukArtCentre (2006), Музей сучасного мистецтва Одеси (2008), Музей українського живопису (Дніпро, 2013), Музей сучасного українського мистецтва Корсаків (Луцьк, 2018) – представлено в основному художнє мистецтво України періоду другої половини ХХ століття та сучасне мистецтво; більшість з них - приватні.

Теоретично Криворізький художній музей міг бути віднесений до другого рівня, якби була проявлена ініціатива і наполегливість місцевого керівництва міста. Художній музей міг бути відкритий в період промислової розбудови міста у 1960-1970рр, коли вкладалися величезні союзні кошти, і міг би вже мати значні худфонди світового рівня (за рахунок фондів всього Союзу, як наприклад Запорізький ХМ), а так - невелика колекція радянського періоду у Краєзнавчому музеї міста (Глущенко, Яблонська, Непийпиво, Синиця, Шишко, Бєлов). На той час історичний шанс, через недалекоглядність і безініціативність, було втрачено.

На загальнодержавному рівні Кривий Ріг досить художнє місто – з 1951р у місті відкрита Художня майстерня, з 1954р місцеві художники, члени Спілки художників СРСР (Васякін, Корольчук, Шишко, Бєлов, Авраменко, Грибок, Головатий) беруть участь у загальноукраїнських та союзних виставках; з 1960р відкритий міський Краєзнавчий музей, де зберігається і поповнюється художня коллекція майстрів України; з 1979р відкритий Художньо-графічний факультет при місцевому Педагогічному університеті (має свій невеличкий худмузей); з 1991р працює Криворізька спілка художників України (керівник заслужений художник України Л. Давиденко); з 1996р. відкритий Міський виставковий зал (відбуваються регулярні худвиставки); з 1999р відкрито меморіальний музей-квартиру народного художника України Г. Синиці (щороку проводиться дитячий конурс малюнку на його ім’я); в місті працює декілька дитячих художніх шкіл. Кривий Ріг має тривалу художню історію і обдароване художніми талантами велике місто. Проте, щоб відбувся якісно новий рівень розвитку не тільки художньої справи, але і в цілому суспільства і міста, край необхідно створити і відкрити Художній музей Кривого Рогу (Музей сучасного мистецтва Кривого Рогу).

Так, це амбітний проект! Але не можна стояти на місці і дивитися у минуле, в якому немає Художнього музею. Варто нарешті поглянути в очі майбутньому і спільними зусиллями створити Художній музей, побудувати своїми руками власний світовий культурний образ нашого міста. Підтримати створення абсолютно нової інституції в умовах, коли ця потреба через складні економічні та соціальні умови щонайменше неочевидна. Але так складається ситуація, що або ми самі будемо формувати свій світоглядний порядок денний, заснований на своїх традиціях та своїх поглядах, або його будуть формувати за нас та не для нас.

Актуальна проблематика.

Будівля. Музей має забезпечити експозицію колекції, зберігання творів у сховищах, умови для роботи науковців, дієвість туристичної інфраструктури тощо. Оптимальне вирішення цих завдань передбачає зведення спеціальної будівлі, з застосуванням новітніх технологій та сучасного досвіду. Важливе місце, й ще раз місце! На мою думку, гарним місцем розташування музею - колишній кінотеатр «Сучасник» на 97 кварталі. Плюсів багато - майже центр міста, район ділової та соціальної активності, звичне культурне місце (одна скульптура «Данко» Васякіна вже вирішує початок культурної середи), район студентського середовища. Мінуси – відносно невеликий простір, місце приватної власності.

Вирішального особливого значення набуває архітектура майбутнього ХМ. Вона повинна бути не тільки функціональна з точки зору музейної справи, але й бути самоцінним музейним експонатом, додатково приваблюючи своїм зовнішнім виглядом. Проте проектування музейної будівлі не треба вважати лише архітектурним завданням. Будівлю необхідно розглядати як складний багатофункціональний організм, єдиний у своїй зовнішній привабливості та внутрішній доцільності, який інтегрує в собі культурний, науковий, соціальний, туристичний, рекреаційний, інфраструктирний простір.

Фінансування проекту. Ініціатива щодо заснування Музею має бути забезпечена відповідною нормативноправовою базою, а також не тільки початковим фінансуванням, але й виділення коштів з бюджету на потреби Музею у наступні роки. Фінансування програми може здійснюватися через спеціально створений цільовий фонд ХМ, що акумулюватиме не лише державні кошти, але й пожертви меценатів та інші надходження, не заборонені законодавством України. Дієвість державно-приватного партнерства у справі підтримки мистецьких проектів має забезпечити Закон України «Про меценатство», розробка і ухвалення якого гостро стоять на порядку денному в Україні.

Фонди колекції. Фонди колекції звісно повинні формуватися на основі фондів місцевого Краєзнавчого музею, де зберігається значна колекція української художньої спадщини другої половини 20ст - є що показати, є чим пишатися. На другому етапі формування коллекції можливо звернутися з проханням допомоги формування коллекції за рахунок фондів КНХМ, ДХМ та інших художніх музеїв України, де зберігаються значні залишки незатребуваних, без постійної експозиції картин видатних художників України, Радянського Союзу, можливо й картин художників Россійської імперії (Австро-Угорської). Наприклад, в ДХМ зберігаються значні фонди (до 300 картин кожного) Глущенко, Корольчука, Кокіна. Також необхідно звернутися за допомогою в формуванні коллекції до закордоних художніх музеїв, - як правило, вони не охоче йдуть на співпрацю і обмін фондами, але через наполегливість та інтенсивний розвиток міжнародних відносин, цілком можливо. Ще одне джерело, яке має значний вплив – миценатство (розробка закону «Про меценатство»). В разі значного поповнення фондів – створення, за прикладом світових музеїв  - окремих залів з присвоєнням їм ім’я мецената. При обговоренні можливого поповнення фондів з інших музеїв, слід акцентувати увагу на тематиці пропонованих картин. Звісно будемо раді кожному значному витвору мистецтва, проте важливо зразу окреслити коло визначеної тематики для Криворіжжя, яка допомогла би сформувати унікальний образ нашого міста на культурній мапі не тільки України, а і у світі вцілому. На мою думку, колекція повинна бути тематична, цільна, актуальна для нашого міста, наприклад: сакральне мистецтво, «Козацьке місто», «місто Індустріальне», «місто Красоти».

Сприйняття у суспільстві сучасного мистецтва. Щодо сучасного мистецтва - критерії його оцінки не є сталим, - це стосується як художньої цінності, так і ринкової вартості. Відносно стабільними є уявлення щодо цінності робіт митців ХХ ст., але для формування колекції критично важлива оцінка новостворених робіт наших сучасників. Симпатії до митця, злободенність творів або політична кон’юнктура можуть негативно вплинути на якість колекції, з огляду на суб’єктивізм процесу оцінювання. Купівля творів сучасного мистецтва передбачає ризики його переоцінки. Таку переоцінку може спричинити помилка чи недбалість експертизи. Також не варто легковажити загрозою свідомого завищення цін, що може містити і корупційну складову. Зваженість цього процесу має забезпечити Наглядова рада ХМ. Тому доцільно ухвалити «Положення про Наглядову раду ХМ», яке містило би пояснення термінології сучасного мистецтва і музейної справи. Прозорість критеріїв відбору та публічність процедури може забезпечити окремий розділ (веб-сторінка) на сайті ХМ.

Упередження щодо творів сучасного мистецтва досить поширене в Україні серед прихильників традиційних мистецьких напрямів та форматів. Тому проведення інформаційної та піар-кампанії – необхідна складова реалізації проекту ХМ. При цьому доречний акцент на прагматичних аспектах проекту, таких як: туристична привабливість Музею, його потенційна прибутковість, потреба Криворіжжя увійти в культурний простір не тільки України, але і ЄС вцілому.

Перспективи, пов’язані зі створенням Музею.

Робота Музею дасть поштовх розвитку актуальних напрямів та форматів творення сучасного мистецтва, стимулювати міжкультурне різноманіття. Музеєфікація творів сучасного мистецтва сприятиме його популяризації та пріоритетному знайомству аудиторії з найкращими зразками. Відбір робіт у музейну колекцію зменшить їх відтік за кордон і сприятиме зростанню престижу криворізького (українського митця), і на батьківщині, і за її межами. Завдання зберігання, каталогізації, реставрації, експозиції та популяризації творів сучасного мистецтва стимулюватиме розвиток музейної справи. Музей має усі шанси стати не лише місцем збереження та експонування творів, але й дослідницьким центром феномену сучасного мистецтва, полігоном освітніх та мультимедійних проектів.

Заснування Художнього музею в Кривому Розі – це акт культурної дипломатії, що сприятиме входженню України в культурний простір ЄС та синхронізації із загальносвітовими культурними трендами, це євроінтеграція та відкритість світові. Музей, у співпраці з Інститутом розвитку міста, просуватиме сучасне мистецтво України у світі, інтелектуально забезпечить зовнішньополітичну репрезентацію Кривого Рогу, як сучасного міста, відкритого культурним новаціям.

Туристична привабливість, прибутковість. Відсутність Художнього Музею на туристичній мапі Кривого Рогу ставить у розпач, як вітчизняних, так і іноземних туристів вже не одне десятеліття.

В останній час у Кривому Розі інтенсивно реалізується Программа розвитку промислового туризму. Программою передбачено створення сучасної туристичної інфраструктури, позиціонування Кривого Рогу як центру промислового туризму, популяризація індустріальних об’єктів, створення привабливого інвестиційного іміджу міста.

Цей вибір цілком обґрунтований, адже наше місто має багату індустріальну спадщину – понад 250 промислових об’єктів, серед яких шахти, кар’єри, відвали, штольні, фрагменти стародавніх гірничопромислових ландшафтів. Потенціал Кривого Рогу в даному напрямку значний і без перебільшення в майбутньому має грати значну роль в економиці міста, це примножуючий фактор розвитку суспільства.

Проте без створення ХМ для вітчизнянного, та особливо для туриста з інших країн, - цей напрямок буде сприйматися, як не до кінця завершений. Індустріальні об’єкти це впершу чергу матеріальні об’єкти, які несуть в собі зовнішню красу (або навпаки, естетіку потворного). Так вони заворожують своєю величністю, неперевершеною красою багатства природи; змушують людину перехватити дух, распрямити груди від виду відкритої чаші кар’єру, або навпаки зжатися від думки, що над тобою навісає тисячі тон грунту і ти у майже замкнутому пространстві (у шахті). Здавалося, де тут взятися поезії? А вона є. Ще й скільки її! Але відрефлексувати її, структурувати; переробити зовнішнє (матеріальне) через внутрішній (духовний, ідеальний) світ людини; подивитися через минуле у майбутнє – це вже задача мистецтва, задача митця. Ці напрямки (індустріальний туризм і художній музей) взаємопов’язані, так вони самодостатні, проте у поєднанні вони дають максимально можливу користь в економіці і в соціальній сфері (ефект синергії).

І ще раз - ХМ це в першу чергу культурний капітал, саме він служить засобом культурного обміну в міжнародних відносинах, саме він буде символізувати своєрідність нашего міста, нашої культури. Саме ХМ виконує основну місію в суспільстві - трансляція культурних традицій, утвердження культурних цінностей в свідомості людей, в їх світогляді; в свою чергу, люди, так чи інакше, втілюють засвоєні цінності в різних сферах свого життя.

У всьому світі зростає число художніх музеїв, зростає число їх відвідувачів. Задоволення цього запиту через створення і відкриття ХМ сприятиме зростанню туристичного потоку, розбудові туристичної інфраструктури та збільшенню надходжень у бюджет. Втім, привабливість Музею, в першу чергу буде залежить від продуманої дислокації, колекції та креативного підходу до презентації творів.

Слід зауважити, що у складних економічних умовах та в ситуації стрімкого розвитку конкуруючих культурних закладів та індустрій (кіно, відеоігор, комп’ютерних технологій) музеї мають постійно доводити своє суспільне значення, а не сприймати тезу про важливість своєї соціальної функції як аксіому, їх виживання у сучасних умовах буде залежить від постійного зворотного зв’язку з відвідувачами, від здатності доводити й демонструвати ту практичну користь, яку вони дають публіці та суспільству.

Довготривалі тренди гуманітарного розвитку. До цього часу художні музеї були для широкої публіки основним джерелом інформації про мистецтво. Сьогодні це вже не так. Цю роль здійснюють медіа, перш за все інтернет. В інтернеті легко знайти будь-яку інформацію про минуле чи сучасне мистецтво. Вже більше не потрібно йти до мистецтва - навпаки, мистецтво приходить до нас, прямо на екрани комп'ютерів. Віртуальні сховища художніх образів, набагато перевищують можливості будь якого музею світу, навіть самого великого за експозицією і історією. Звичайно, можна заперечити, що в інтернеті глядачі позбавляються безпосереднього доступу до оригінального твору мистецтва - втрачається аура справжності. Тому відвідувачам художніх музеїв пропонується здійснити паломництво в пошуках Святого Грааля оригінальності і справжності. Однак тут слід нагадати, що, згідно з думкою багатьох сучасних художніх критиків, твори мистецтва втрачають свою ауру саме в процесі музеєфікації. Музей вже вилучив твір мистецтва з оригінального місця його створення в історичному «тут і зараз». Так, мистецькі твори, виставлені в музеї, виявляються власними копіями, позбавленими початкової аури автентичності.

Але тоді постає питання: чому обіцяна перемога цифрових носіїв над музеями все ще не відбулася?

Навпаки, сьогодні ми спостерігаємо виникнення музеїв сучасного мистецтва у всьому західному світі - і за його межами. При цьому туристи, які відвідують велике місто, очікують знайти в ньому музей сучасного мистецтва, так само як вони очікують знайти італійський ресторан або концертний зал. І в більшості випадків їх очікування виправдовуються. У гіршому випадку туристу повідомлять, що музей сучасного мистецтва будується і буде відкритий наступного року. При цьому в залах класичних музеїв також виставляється все більше і більше сучасного мистецтва. Так як же в такому разі пояснити бурхливе розповсюдження музеїв сучасного мистецтва, якщо дух часу, здається, налаштований проти музею?

Справа в тому, що сьогоднішній музей - це театр, де знову і знову розігрується драма особистого вибору - драма, в яку з необхідністю залучена кожна сучасна людина. У цьому сенсі можна говорити про театралізації музею. Дійсно, сьогодні люди приходять на відкриття виставки так само, як раніше вони приходили на оперну або театральну прем'єру. Театралізацію музею часто критикують - але я не думаю, що вона настільки негативна, як багато хто вважає. Сучасний музей реалізує модерністську мрію про театр, в якому немає чіткого поділу між сценою і залом для глядачів - як ніби відвідувачів театру попросили вийти на сцену і включитися в дію. Сучасний театр дійсно використовує все більше і більше елементів мистецтва, в тому числі сучасного, на сцені - але це, як правило, не стирає межу між сценою і публікою, так що використання сучасного мистецтва як і раніше вписано в традиційну сценографію. Однак на художній виставці публіка включена до виставкового простору.

Саме це надає сучасним художнім музеям величезний потенціал модернізації, який часто не помічають. В цілому масова культура (кіно, театр, концерт) не здатна відобразити і розкрити цей потенціал, оскільки ті спільноти, які вона створює, не цілком усвідомлюють себе як саме спільноту. Кут огляду відвідувачів концерту або фільму занадто вузький - він спрямований на екран або на сцену, - вони не в змозі адекватно сприйняти і відрефлексувати простір, в якому вони знаходяться, або співтовариство, в яке вони входять. Сучасні практики художніх виставок дозволяють домогтися такої рефлексії. Саме практика виставок сучасного мистецтва дозволяє відвідувачам усвідомити свій власний стан, дозволяє виявити самих себе самим собі.

Таким чином, орієнтація на творення нових сенсів, іронічний та провокативний потенціал сучасного мистецтва стимулюватиме в глядачеві креативність, критичність, готовність пережити новий досвід. Наразі аудиторія сучасного мистецтва в Україні – це переважно (87%, згідно незалежного опитування) молоді люди віком до 35 років. Музейний формат має зацікавити дорослішу, більш консервативну аудиторію. В перспективі Музей може стати простором для продуктивного діалогу з нагальних суспільних питань. Він сприятиме зменшенню конфліктності в українському суспільстві, адже сучасне мистецтво є потужним інструментом деідеологізації. Також певний психотерапевтичний ефект очікується завдяки трансляції цінності самовираження і відчуттю причетності до глобальних культурних трендів, які просуватиме Музей. На мою думку, головний глобальний культурний тренд і сьогодні і завтра буде один єдиний – розповідь про Людину і її гуманизм. Саме розкриття цієї теми є нагальним для сьогодення і майбутнього завданням музея сучасного мистецтва.

Відкриття Музею має стати широко освітлюваною подією, презентабельності якій надала би присутність перших осіб держави.

Музей сучасного мистецтва (Краків).

Активна діяльність розпочалась тільки тоді, коли у 2004 році, міністр культури Польщі Вальдемар Домбровський ініціював програму «Знаки часу», яка мала на меті створити регіональні колекції та інституції сучасного мистецтва. В серпні 2005 року, президент Кракова і міністр культури Польщі підписали домовленість про створення нової інституції. Будівництво розпочалось в 2009 році (10 000 кв.м). Будинок був готовий до експлуатації 16 листопада 2010 року. Кошт інвестиції склав 70 млн злотих (приблизно 490 млн. грн). Гроші на будівництво були виділені з бюджету міста і з Європейського Союзу. 19 травня 2011 року відбулось офіційне відкриття Музею сучасного мистецтва за участю Президента Речі Посполитої Броніслава Комаровського та Президента Міста Кракова Яцка Майхровського.

Художники
© 2021    художники Криворіжжя    //    Увійти   //    Вгору