Серед зими гарячі кольори

Газета «Червоний гірник»

18 листопада 1984р

У виставочному залі дитячої художньої школи відкрилася нова виставка

Ну, що ж, нарешті поземка, яка досі долітала до нас, хіба що з телевізійних екранів, обліпила з одного боку тополі і акації, оббризкала білилами краплак кленових листків…

А у виставочному залі – в розпалі яскраві кольори літа, ранньої осені, щедрого врожаю і добробуту… Близько 80 робіт, виконаних пером і аквареллю, олівцем, олією. Є і скульптури. Виставка без цього жанру була б неповною, бо не кожне місто може похвалитися таким скульптором, як заслужений художник республіки О.В. Васякін.

… Трава, яскрава, кольору радості трава присипана пилом усіх доріг Великої Вітчизняної. На траві – нехитрі солдатські пожитки – гімнастерка з орденом Червоної Зірки, а погони – наче новенькі. Кашкет військовий з червоною зірочкою – маяком. І солдатське робоче знаряддя – автомат, диски до нього, гвинтівки, підібрані на полі бою, що незабаром стане полем хліба. Латка темно-синя: море? річка? небо? Випрозорені кольори, без присутності диму і полум’я. Картина молодого художника М.Сорокіна так і називається «Переможна весна».

На полотні відсутній солдат. Але він поруч. Він – переможець. Він склав акуратно гімнастерку, повернувши нагороди лицем до сонця.

Інша картина автора «Прикордонник». Вона, берусь стверджувати, глибоко метафорична, починаючи з кольору. Кольору прапора і тривоги за долю світу водночас. Молодий прикордонник при зброї і сигнальному прожекторові оберігає не просто ділянку кордону. Пригляньтеся до горизонту. Ви побачите і внутрішньо відчуєте його сферичність, схожість не просто до землі – до земної кулі.

Найновіша за хронологією картина художника В.Бєлова «Жовтень». Вона народилася може й місяць тому. На полотні вдало поєднані легкість, прозорість повітря, озера, крон з ґрунтовністю, важким нанесенням мазків, що скидаються на шматочки різнокольорової смальти, викладену у гармонійну мозаїку.

Щоправда, В.Бєлов, як на наш розсуд, дещо невибагливий у виборі об’єктів зображення, як от «Весна в Криму», «Біла ніч». Звичайно художник вільний у своєму виборі. Але пошуки – теж не другорядний фактор майбутнього успіху.

Впевнений почерк виробив Г.Шишко. В малюванні художник опирається на традиційний народний стиль, що межує з побутовизмом у кращому його вияві. Це добре видно з картини «На заслуженому відпочинку».

Сільська хата. Мальви. Стара жінка, що підняла з руїн і хату, і місцевий колгосп, і країну. Миром і спокоєм віє. Мальви виконані в стилі лубка.

Більшість своїх творів Д.Грибок виконував на папері пастеллю. Чіткість малюнка прийом контрасту створюють враження тонкого руху ліній, природність у виборі кольорів, непередавану словами пластичність. Д.Грибок може найтрадиційніший з традиційних художників. Подивиться на «Посвячення», «Наташу», «Черешні»… Але то у вищому смислі прекрасна традиційність, без надмірної патетики чи ностальгії. А від маленької «Наташі» довго не наважуємося відходити.

Найменше мистецьких пошуків відчувається, як не прикро, в зображенні людей праці. Виняток становить картина «Вечірня зміна» В.Маклока. Картина метафорична . Обличчя гірників, одежа, гори руди пофарбовані у червоний колір. Люди спускаються з переходу, що наче розділив простір надвоє. Спускаються з доблесних висот наче, а не з переходу – на землю. Їх висота – на глибині!

Фотографуванням позначені малюнки пером С.Боровського з будівництва Кримської АЕС. Це той випадок, коли діють не живі люди, а метал, бетон, техніка. А без людей будова не виросте… Теж саме відчувається і в малюнках С.Головатого. Хоча за способом передачі людських характерів, за їх змінністю і рухливістю у просторі і часі вони не позбавлені привабливості. Але ж – якщо доярка, то на фоні обов’язково мусять бути не книжки, квіти, клопоти сімейні, а корови…

Без штучності, відзначимо, не обійтися. Є вона, є на виставці де більше, де менше. А де й зовсім немає. Але краще побачити, ніж прочитати. То ж завітайте на виставку. Не пожалкуєте.

В.Піддубняк.

Художники
© 2018    художники Криворіжжя    //    Увійти   //    Вгору