Основні віхи життя та творчості Г.І. Синиці

Синиця Подільський закуток. 1955.Григорій Іванович Синиця /1908 – 1996/ – видатний український художник-монументаліст, заслужений художник України, лауреат Національної премії ім. Т.Г. Шевченка. Г. Синиця все своє життя, незважаючи на трагізм військових лихоліть, десятиліть невизнання і обвинувачень в «формалізмі» та «націоналізмі», був вірним високій меті, якій присягнув ще змолоду: створення сучасного монументального національного українського живопису.

Основні віхи життя та творчості

17 січня 1908 р.  народився Григорій Синиця в Одесі в багатодітній робітничій сім’ї. Виховувався в дитячих будинках Одеси і Кіровограда. Вчився в Одеській художній профшколі у М.К. Гершенфельда, художника-модерніста. В 1930-1934 рр. – навчався в Київському художньому інституті в майстерні монументального живопису проф. М. Рокицького, учня М. Бойчука. Після закриття монументальної майстерні залишив інститут, не закінчивши освіти. Під час війни залишився в окупованому німцями Києві. Після звільнення міста працював на київському заводі «Керамік» майстром, а потім начальником цеху по випуску архітектурно-художньої теракоти, якою відновлювалися вул. Хрещатик та інші вулиці Києва. Реставрував Маріїнський палац. Брав участь в художніх виставках. В 50-х роках почали звинувачувати в тому, що пише «церкви», «захоплюється кольором».

В 1960-х роках співпрацював з народними художниками: М. Приймаченко, Г. Собачко-Шостак, Г. Верес, Г. Василащук, Є. Повстяним, допомагав в підготовці персональних виставок. Працював в Творчо-виробничому комбінаті Київського відділення Художнього фонду УРСР (КХК).

Виконав разом з колективом авторів (А. Горська, Г. Зубченко, В. Зарецький, Г. Марченко) ансамбль мозаїк для експериментальної школи №5 м. Донецька (арх. І. Каракіс). (1965-66 рр.) В 1969 році переїхав в Кривий Ріг. Почав створювати монументальні твори в авторській техніці «флоромозаїка» на основі природних матеріалів. У 1987 році в Палаці культури шахти ім. Леніна з ініціативи секретаря парторганізації Артюха В.М. була проведена персональна виставка творів Г. Синиці, яка отримала схвальні відгуки в пресі і дала початок суспільного визнання творчості художника. В1992 році майстер був нагороджений Державною премією України ім. Т. Шевченка за «відродження української колористичної школи монументального живопису і твори останніх років циклу «Україна, життя моє». У Київському політехнічному інституті була відкрита картинна галерея Григорія Синиці. В 1996 році творам художника надана честь відкрити міський виставковий зал. Митець удостоєний звання «Заслужений художник України».

11 жовтня 1996 року Григорій Синиця пішов з життя.

Художники
© 2018    художники Криворіжжя    //    Увійти   //    Вгору