Краса отчого краю

Газета «Червоний гірник»

14 жовтня 1999р

Виставка на честь 55-річчя визволення України

Ви теж забули? А цими днями художники всієї країни відзначають День художника. Тож у кого є знайомий митець, привітайте його зараз, нічого, що опісля – художники такий народ, що не відрізняють будні від свят. Працюють щодня. І дуже добре роблять, інакше й нам було б зле: здолала б дріб’язковість, убогий егоїзм. А так подивишся ось на цей пейзаж Віктора Бєлова «Кінець літа», і душа віддихне, наповниться чистою свіжістю, зазнає розкоші в образі хмар, осяяних сонцем, і ти наче проснешся: «Де це я? Навіщо я втрачаю своє єдине життя на інтриги з людьми, не вартими і доброго слова, на проблеми, що ціною у виїдене яйце? Адже є вічні речі, прекрасний білий світ, у який ми приходимо ж не для того, щоб сваритися з сусідами…»

Віктор Бєлов, чудовий наш пейзажист, уміє навіяти які хочеш настрої. «Тиша», де сніг і білі берези (насправді і те й друге не біле, а таке, що словом не скажеш – живе). Який спокій! «Літні дощі» – скільки юної снаги у цьому полотні. Втім, не повірите, але пейзаж може бути й політичним! Ось велике й гарне полотно, називається «Суверенітет малої річки».

– Був я влітку в Великій Олександрівці, – розповідає Віктор Омелянович, –  і спостерігав за гусячим «суверенітетом» над територією річки. Що вам сказати? Даремно ми гадаємо, що суверенітети – людська вигадка, у гусей так само.

Першим «політичний зміст» картини підмітив художник же Дмитро Грибок, сам чудовий пейзажист і живописець. Але, мабуть, і сам Бєлов, раз дав таку назву роботі, замислювався над багатьма аспектами сучасності. А висловитися він може тільки фарбами на полотні, сповненому експресією і гармонією.

Полотна Віктора Бєлова й складають більшу частину експозиції, щойно відкритої у виставочному залі на честь 55-річчя визволення України. Тут представлені художники старшого покоління, які (дехто дітьми) зазнали війни. Невелика, лірична, задушевна така експозиція. Тиха краса полотен Юрія Сича, великі малюнки вуглем і пером Степана Головатого, скульптурна постать солдата, що встановлює дорожній вказівник «На Кривий Ріг», картини Віктора Оприщенка. Робіт небагато, але то, може, й найкраще – вникаєш у кожну.

Директор залу Валентина Косміна і працівник відділу культури міськвиконкому Олег Голоднов тепло привітали художників-ветеранів. Почесні грамоти на честь їхнього свята вручені художникам Юрію Сичу, Івану Авраменку, Степану Головатому, Миколі Рябоконю, Світлані і Геннадію Дубцовим, Володимиру Непомнящему, Юрію Ященку, Олександрові Васякіну, Дмитру Грибку, Володимиру Авраменку, Віктору Бєлову і Петру Ситнику (посмертно).

Це той мистецький корпус, що складає основу художнього життя в місті. Багато хто з них виховував цілу плеяду своїх послідовників, своїми роботами славив Кривбас. Звісно, вони заслуговують набагато більшу подяку від нас. І колись, як настануть кращі часи, вони її матимуть. А поки що, незважаючи на все, працюють, як справжні патріоти, заради Вітчизни.

Лариса Чухан,

Борис Косигін (фото), кор. «ЧГ»

Художники
© 2018    художники Криворіжжя    //    Увійти   //    Вгору